|
|
Решение в пользу предпринимателя (за позовом до Відділу державної виконавчої служби)
|
| 11.02.2012, 20:27 |
Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Яманко В.Г.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2011 року справа №2а-4748/11/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Яманко В.Г.
суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєва І. А.
розглянувши в порядку письмового провадження
засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 24 червня 2011 року
по адміністративній справі № 2а-4748/11/1270 (суддя Яковлев Д. О.)
за позовом ОСОБА_2
до Відділу державної виконавчої служби
Кіровського міського управління юстиції
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську
про визнання незаконною та скасування постанови
про відкриття виконавчого провадження, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 3-5) до відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 26499515 від 18 травня 2011 року.
УПФУ в м. Кіровську було залучено судом в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року (арк. спр. 49-52) було відмовлено в задоволенні позову. Суд першої інстанції обґрунтував відмову в позові тим, що вимога Пенсійного фонду про сплату страхових внесків є виконавчим документом, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», тому постанова та дії виконавчої служби є правомірними.
З вказаним судовим рішенням не погодився позивач, який подав апеляційну скаргу (арк. спр. 70-76) та просив скасувати постанову суду першої інстанції, й прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В скарзі апелянт зазначив про проведення судового засідання за його відсутністю. Відповідач надіслав заперечення на апеляційну скаргу та просив здійснити розгляд скарги за його відсутності. Третя особа в судове засідання не прибула, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи була повідомлена належним чином. Виходячи з викладеного за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України колегія суддів вирішила здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.
18 травня 2011 року державним виконавцем ВДВС Кіровського міського управління юстиції на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську № 384/1 від 23 квітня 2011 року (арк. спр. 25) про сплату боргу по страховим внескам на суму 1492 грн. 50 коп. була винесена відносно позивача постанова про відкриття виконавчого провадження № 26499515 (арк. спр. 8). Фактично 21 травня 2011 року постанова була надіслана позивачу поштою для виконання, а УПФУ – до відома (арк. спр. 7-8). Позивач звернувся до суду 31 травня 2011 року, тобто в межах десятиденного терміну. Відповідач проти цього факту не заперечує.
Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року було викладено в новій редакції відповідно до Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI та внесено зміни згідно Закону України від 12 травня 2011 року N 3319-VI, тому станом на день відкриття виконавчого провадження 30 травня 2011 року стаття 17 вказаного зако3ну мала наступну редакцію:
«1. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
2. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".»
Вимоги Пенсійного фонду прямо не вказані в наведеному переліку. Суд першої інстанції зазначив, що вимоги Пенсійного фонду підпадають під визначення надане в пункті 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», а саме під «рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу».
Станом на час прийняття УПФУ в м. Кіровську вимоги про сплату боргу № 384/1 від 23 квітня 2011 року та спірної постанови відповідача 18 травня 2011 року зі статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI (набув законної сили 1 січня 2011 року), були виключені частини з першої по дев’яту, які передбачали порядок прийняття та виконання вимог Пенсійного фонду про сплату боргу зі страхових внесків. Так, абзацом 2 частини 3 вказаної статті передбачалося, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, а за абзацом 8 цієї ж частини у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Згідно пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Таким чином, з 1 січня 2011 року статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» обов’язок з виконання вимог Пенсійного фонду не покладено на органи державної виконавчої служби, а з урахуванням пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимоги є підставами для звернення органів Пенсійного фонду до суду з позовами про стягнення несплаченої суми боргу та відповідно подальшого відкриття органами державної виконавчої служби виконавчих проваджень на підставі виключно рішень суду згідно статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».
Стосовно приписів пункту 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 22.10.2010 р. N 25-1, за яким стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне. Ця Інструкція визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункт 1.2). Тобто, вказана Інструкція є підзаконним актом та не визначає коло виконавчих документів й обов’язки виконавчої служби.
Крім того, в вимозі № 384/1 від 23 квітня 2011 року зазначено про існування боргу позивача станом на 1 квітня 2011 року без посилання на період його виникнення до 1 січня 2011 року.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав невірну оцінку нормам матеріального права та обставинам справи, що обумовлює задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції з задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а-4748/11/1270 задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а-4748/11/1270 скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 26499515 від 18 травня 2011 року задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 26499515 від 18 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу зі страхових внесків в сумі 1492 грн. 50 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 5 грн. 10 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Г.Яманко
Судді: Е.Г.Казначеєв
І.А.Васильєва
Ссылка решения с реестра судебных решений http://reyestr.court.gov.ua/Review/18516509
|
|
Категория: Наши файлы | Добавил: gokor
|
| Просмотров: 1201 | Загрузок: 0
| Рейтинг: 2.0/1 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
